Сьогодні у нашому ліцеї особливий день — День вишиванки, який традиційно об’єднує всіх українців у прагненні зберегти культурну спадщину, підтримати національну єдність і пригадати щось дуже рідне, щире і символічне.
Ми розпочали наш день з невеликої розповіді про історію виникнення вишиванки: діти дізналися, що вишивка на сорочці — це як таємний код, який передавався з покоління в покоління. У кожному регіоні України були свої улюблені кольори, символи й стилі орнаменту. Особливо зацікавило учнів значення кольорів і форм:
– червоний — символ любові та енергії,
– чорний — мудрість і пам’ять,
– зелені елементи — життя, весна, надія.
Ми розглядали приклади вишиванок різних областей і вчилися бачити в них більше, ніж просто нитки й узори.
Особливою частиною дня стало створення власної декоративної вишиванки. Кожен учень отримав аркуш із силуетом сорочки та набір елементів для орнаменту — а далі фантазія вирушила в політ!
Хтось вишивав геометричні ромби, хтось — квіти та пташок, а дехто створив сучасні абстрактні візерунки. Кожна дитина мала змогу пояснити свій вибір кольорів і форм, адже це не просто малюнок — це особистий символ ідентичності.
Свято вишиванки — це нагадування, що українська культура жива, що вона в кожному з нас: у словах, які ми говоримо, у візерунках, які носимо, у піснях, які співаємо. І саме через такі дні наші діти краще розуміють, що бути українцем — це гордість, відповідальність і любов до своєї землі.
Діти йшли додому з яскравими малюнками, теплими емоціями та новими знаннями про свою культуру. А ми, педагоги, ще раз переконалися:
коли традиція оживає в дитячих серцях — вона буде жити вічно.
Немає коментарів:
Дописати коментар